Проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії: основні новації, що потребують нашої уваги – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії: основні новації, що потребують нашої уваги

    Шостого березня 2019 р. Уряд затвердив Порядок проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2019-%D0%BF).

    Зазначений Порядок регулює питання присудження ступеня доктора філософії разовими спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти та наукових установ, встановлення вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, утворення зазначених рад та скасування їх рішень.

    Передбачено, що спеціалізована вчена рада утворюється МОН на підставі клопотання наукової установи у складі голови та чотирьох членів ради — двох рецензентів і двох опонентів з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації особи, яка здобуває ступінь доктора філософії, з метою присудження їй зазначеного ступеня.

    Головою ради не може бути призначено:

  • наукового керівника здобувача;
  • керівника (заступника керівника) закладу вищої освіти (наукової установи), в якій утворюється рада;
  • співавтора наукових публікацій здобувача;
  • рецензента монографії здобувача;
  • близьких осіб здобувача.

    Опоненти не можуть бути співробітниками одного закладу вищої освіти (наукової установи). Опонентами можуть бути іноземні вчені з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача.

    Вчений, який пропонується до складу ради, повинен мати не менше трьох наукових публікацій, опублікованих за останні п’ять років, за науковим напрямом, за яким підготовлено дисертацію здобувача, з яких не менше однієї публікації у виданнях, проіндексованих у базах даних Scopus та/або Web of Science Core Collection. До таких публікацій зараховуються монографії, розділи монографій, статті у періодичних наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України, затвердженого МОН, або у періодичних наукових виданнях інших держав.

    Рецензентом або опонентом не може бути призначено близьких осіб здобувача, його наукового керівника та співавтора будь-якої наукової публікації здобувача.

    Близькі особи керівника закладу вищої освіти (наукової установи) з метою захисту дисертації звертаються до іншого закладу вищої освіти (наукової установи) для утворення ради.

    Один вчений може бути головою (членом) не більше восьми рад протягом календарного року.

    Публічний захист дисертації повинен мати характер відкритої наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь голова та члени ради, а також за бажанням присутні на засіданні. Під час захисту відповідно до законодавства радою забезпечується аудіофіксація (запис фонограми) та відеофіксація. Запис (звукозапис, відеозапис) такого засідання ради оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти (наукової установи) не пізніше наступного робочого дня з дати проведення засідання та зберігається на відповідному веб-сайті не менше трьох місяців з дати набрання чинності наказом закладу вищої освіти (наукової установи) про видачу здобувачеві диплома доктора філософії.

Експеримент триватиме до 31 грудня 2020 року.

Фото з архіву О.І. Семенця