Rule-making – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Rule-making

НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності
імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України

Робота по законотворчій діяльності науковців Інституту складається з підготовки ініціативних законопроектів та пропозицій і зауважень на законопроекти

2019 р.:

ІНІЦІАТИВНІ ЗАКОНОПРОЕКТИ

– проект Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо отримання відпусток засудженим до обмеження або позбавлення волі»(вих. № 723-020023 від 01.02.2019) (розробники: А.Х. Степанюк, О.В. Гальцова). Отримано лист-впровадження № 04-18/12-234 від 08.02.2019 р.

ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ

– пропозиції та зауваження щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку із здійсненням спеціального досудового розслідування» (реєстр. № 9353 від 30.11.2018 р.) (вих. № 697-01-23 від 21.01.2019) (О.І. Марочкін);

– пропозиції та зауваження щодо проекту Закону України «Про парламентський контроль за дотриманням положень законів в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів держави» (реєстр. 9462 від 09.01.2019) (вих. №  741-02-23 від 08.02.2019) (О.І.Марочкін, Т.Є. Дунаєва);

– пропозиції та зауваження щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей застосування тимчасових положень здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження» (реєстр. № 10077 від 25.02.2019 р.) (вих. № 823-01-55 від 22.03.2019) (О.І. Марочкін, Д.І. Клепка);

– пропозиції та зауваження щодо проектів Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо систем моніторингу стану безпеки»  (реєстр. № 10120 від 01.03.2019 р.) та «Про внесення змін до деяких законів  України щодо протидії організованій злочинності» (реєстр. № 10121 від 01.03.2019 р.)» (вих. № 838-01-55 від 26.03.2019) (Н.В. Глинська, О.І. Марочкін, Д.І. Клепка, Т.Є. Дунаєва)

– пропозиції щодо стану боротьби з організованою злочинністю, підготовлені на звернення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ВРУ (вих. 13.03.2019 № 815-01-23) (Л. М. Демидова, М. Г. Колодяжний, Н. В. Шульженко)

– науково-правовий висновок  на законопроект « Про амністію у 2019 р.» (вих.. 26.02. 2019 № 788-01-52) (Л. М. Демидова, О. О. Пащенко)

– науково-правовий висновок  щодо норми Кримінального кодексу України, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь  (вих. 26.02. 2019 № 788-01-52) (В. І. Борисов, О. О. Пащенко),

– науково-правовий висновок  на проект закону ” Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо відповідальності за незаконне збагачення”  ( реєстр. № 10110) (вих. 11.03.2019 № 808-01-23) (Л. М. Демидова).

– пропозиції науковців Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України до Плану реалізації Концепції боротьби з тероризмом в Україні (вих. 831-01-53 від 22.03.2019) (В. Ю. Шепітько, Г. К. Авдєєва, С. С. Шрамко, М. Г. Колодяжний, О. І. Марочкін, Т. Є. Дунаєва, Д. В. Клепка)

– пропозиції до проектів законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо систем моніторингу стану безпеки» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії організованій злочинності» (вих. 835-01-03 від. 25.03.2019) (А. В. Калініна)

2018 р.:

ІНІЦІАТИВНІ ЗАКОНОПРОЕКТИ

– проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо офіційних документів № 8185 від 23.03.2018 р. – Л. М. Демидова.

– проект Закону про внесення змін до ст. 167 Кримінального кодексу України щодо зловживання опікунськими правами № 8305 від 19.04.2018 р. – Д. П. Євтєєва.

– за ініціативою науковців сектора на ім’я Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності А. А. Кожем’якіна були спрямовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України. – О. О. Пащенко.

ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ

– науково-правовий висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення  відповідальності за порушення виборчого законодавства» (реєстр. № 8270, 8270-1, 8270-2, 8270-3) (кримінально-правові питання)( (вих. № 04-18/3-924 від 17.05.2018 р.),) (вих. 08.06.2018 № 307-01-35). – Л. М. Демидова, О. О. Пащенко, Т. А. Павленко.

– науково-правовий висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права» (вих. № 04-18/ 3 -678 від 12 квітня 2018 р.), (вих. 24.04.2018 р. № 238-01-23). – Л. М. Демидова, Т. А. Павленко, Д. П. Євтєєва.

– матеріали із зауваженнями та пропозиціями на проекти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків» (реєстр. № 8270, 8270-1, 8270-2, 8270-3) (кримінально-правові питання)( вх. б/н) (вих. 19.03.2018 № 154-02-23). – Л. М. Демидова.

2017 р.:

ІНІЦІАТИВНІ ЗАКОНОПРОЕКТИ

– Підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо офіційного документа» та пояснювальну записку до нього, які надіслано  до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. вих. 30.11.2017 № 704-03-23). – Л. М. Демидова.

– Підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо наслідків окремих злочинів» та пояснювальну записку до нього, які надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. 30.11.2017р.  № 703-03-23). – Л. М. Демидова.

– Кримінологічний прогноз показників злочинності на 2017 р. та на період 2016-2021 р.р. на підставі аналізу стану злочинності за 2014-2015 рр. (вих. лист № 600-0102-31 від 25.08.2016 р.) (Яковець І.С. у співавторстві).

– Пропозиції та зауваження стосовно реформування наукової сфери та розвитку академічної науки до зустрічі Прем’єр-Міністра України В. В. Гройсмана з ученими (вих. лист № 576-01-04-52 від 01.08.2016 р.) (Михалко І.С. у співавторстві).

– Пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до чинних законодавчих актів щодо удосконалення  виконання покарань у виді штрафу» (Яковець І.С., Автухов К.А., Тетерядченко М.А).

– Пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення умов харчування засуджених» (Яковець І.С., Автухов К.А., Тетерядченко А.М., Кутєпов М.Ю.).

– Пропозиції щодо покращення організації харчування засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (вих. №29/27/36-17 від 10.01.2017) (Яковець І.С.).

– У Верховній Раді України було зареєстровано 2 проекти закони, розробниками яких офіційно в комплекті документів зазначено співробітників сектору Яковець І.С., та Автухова К.А.

– «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо адаптації порядку застосування окремих інститутів кримінального права до європейських стандартів» (№ 6344 від 11.04.2017) (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61586)

– «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку запобігання та протидії дискримінації в Україні» (№ 6353 від 12.04.2017) (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61595).

– Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законів щодо приведення термінології («дізнання», «досудове слідство») у відповідність до Конституції України («досудове розслідування»)», пояснювальну записку та порівняльну таблицю щодо нього (затв. постановою № 5/1 від 29.03.2017 р. засідання вченої ради НДІ ВПЗ імені акад. В.В. Сташиса НАПрНУ щодо спрямування до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України). На момент підготовки і ухвалення Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) вживання у ньому термінів «дізнання», «досудове слідство» обумовлюються потребою відповідності КПК чинній на той час Конституції України Термінологічні розбіжності у врегулюванні одних і тих же понять в КПК та в інших законах, з одного боку, і в Конституції України, з іншого, заважають ефективній реалізації правових норм через неоднозначність термінів, внаслідок чого може мати місце різне їх тлумачення і реалізація працівниками органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а також іншими учасниками кримінального провадження. З огляду на те, що КПК, як і інші закони, повинен узгоджуватися з Конституцією України, у законодавчих актах застарілі терміни «дізнання, «досудове слідство» мають бути замінені терміном «досудове розслідування (вих. лист від 30.03.2017 р. № 205-06-23) (виконавець – Л. М. Лобойко).

ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ

– Пропозиції щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України» (щодо удосконалення забезпечення права на необхідну оборону) (реєстр. № 5603), підготовленні на виконання листа Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності А. А. Кожем’якіна (вх. лист від 23.01.2017 р. № 09-01-23). Відсутність обставин, що виключають злочинність діяння є необхідною умовою прийняття законного та обґрунтованого рішення про пред’явлення особі підозри, втім як обставини, перелічені у частині третій статті 132 КПК, є саме підставами для ухвалення вже іншого (наступного) процесуального рішення  про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Причому під час ухвалення будь-якого процесуального рішення доводити потрібно саме наявність підстав, а не умов. Реалізація пропозиції авторів законопроекту покласти на слідчого, прокурора (сторону обвинувачення) обов’язок доводити відсутність обґрунтованих підстав вважати, що мали місце обставини, які виключають злочинність діяння (п. 4 ч. 3 ст. 132 КПК), змусить слідчого, прокурора доводити у суді наявність двох взаємовиключних обставин: (1) обґрунтованої підозри і (2) обставин, що виключають злочинність діяння. Окрім цього, статтю 194 КПК пропонується доповнити зобов’язальною нормою (ч. 2-1) про постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що мали місце обставини, що виключають злочинність діяння, якщо прокурор чи слідчий не надасть доказів на спростування таких обставин. Отже, фактично слідчий суддя перевіряє законність та обґрунтованість процесуального рішення слідчого, прокурора обвинувального характеру та наділяється правом його редагування (надання негативної оцінки його якості), що є несумісним на даному етапі провадження та суперечить принципу змагальності.

Частину 2 статті 284 КПК запропоновано доповнити новою підставою для закриття судом кримінального провадження (п. 2-1): «встановлено наявність обставин, що виключають злочинність діяння». Наявність обставин, що виключають злочинність діяння, свідчить про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, що є самостійно підставою для закриття кримінального провадження – п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (вих. лист від 06.02.2017 р. № 99-05-23) (виконавці – Л. М. Лобойко, Н. В. Глинська, О. І. Марочкін).

– Висновок щодо доцільності проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 336 Кримінального процесуального кодексу України (щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження у разі неможливості виконання ухвали про здійснення приводу)», підготовлені на виконання листа Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності А. А. Кожем’якіна (вх. лист від 20.03.2017 р. № 86-01-23). Аналіз нормативної регламентації інституту дистанційного судового провадження (стаття 336 КПК) свідчить, що в законі визначено невичерпний перелік підстав для проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 336 КПК для здійснення дистанційного судового провадження суд може визнати достатніми й інші підстави, зокрема, й ті обставини, про якій йдеться в законопроекті – неможливість виконання ухвали про здійснення приводу. З огляду на викладене, внесення відповідних змін до КПК є нерозумним й недоцільним та таким, що не відповідає сучасним вимогам якості законодавчої техніки (вих. лист від 28.03.2017 р. № 189-06-23) (виконавець – Н. В. Глинська).

– Висновок щодо оцінки реформи поліції та пропозиції щодо подальших її етапів, підготовлені на виконання листа Першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності М. П. Паламарчука (вх. лист від 06.03.2017 р. № 60-01-23). Закон України «Про Національну поліцію» було прийнято 2 липня 2015 року, а 7 листопада 2015 року – затверджено нове Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Ці нормативні документи кардинально змінили структуру управління поліцією. Було створено міжрегіональні підрозділи протидії наркозлочинам, захисту економіки, протидії кіберзлочинності, завданням для яких визначено протидію тяжким та особливо тяжким злочинам на відповідних напрямках. Зокрема, вважаємо, що з урахуванням нової концепції поліції, потребують оновлення такі нормативно-правові акти: Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»; Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»; Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»; Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» та ін.

Також термін “правоохоронний орган” потребує узгодженості з терміном, “орган правопорядку”, передбачений Конституцією.

Вкрай невдала Інструкція з проведення атестації не визначала чітко підстави для звільнення, це надало можливість усім звільненим за рішенням атестаційних комісій повернутися на свої посади через судове оскарження. Проте атестація мала й позитивні наслідки: вона виявила вкрай низький рівень підготовки особового складу і, відповідно, низький рівень навчання у відомчих вищих навчальних закладах. Неузгодженість діяльності органів і служб у системі МВС щодо формування та використання відомчих інформаційних систем та ресурсів, відсутність організаційної єдності і керованості системи МВС унеможливлює впровадження єдиних методологічних, технічних та організаційних принципів і підходів до створення інформаційних систем, впровадження інноваційних інформаційних технологій, що негативно відображається на процесах інформаційної взаємодії. Наявність двох паралельних баз обліку злочинів – Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) в прокуратурі та ІБ «Статистика» в МВС – призводить до втрати інформації про кримінальні провадження і людей, яким було пред’явлено відповідні підозри. Основною стратегічною лінією реформування на 2017-2020 роки має стати двосторонній напрямок дій: подальше реформування Міністерства внутрішніх справ України – реформа «зверху», та розвиток низових підрозділів поліції з подальшим визначенням необхідного управлінського апарату – реформа «знизу» (вих. лист від 22.03.2017 р. № 180-06-23) (виконавець – Л. М. Москвич).

– Висновок щодо доцільності проекту  закону України «Про внесення зміни до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо  внесення до декларації даних про лікування та/або навчання осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх близьких осіб» (реєстр. № 6434), підготовлені на виконання листа Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності А. А. Кожем’якіна (вх. лист від 23.05.2017 р. № 143-01-52). Наданий для ознайомлення законопроект передбачає, що суб’єкти декларування, визначені Законом України «Про запобігання корупції», у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, додатково зазначатимуть відомості про лікування та/або навчання осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх близьких осіб. Ознайомлення з законопроектом та пояснювальною запискою дозволяє дійти висновку про його соціальну обґрунтованість. Між тим, необхідно мати на увазі, що національне законодавство передбачає певні правила щодо розголошення лікарської таємниці та відповідальність за порушення цих правил, про що має знати кожен медичний працівник. З урахуванням того, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є загальнодоступною для ознайомлення членами суспільства, нормативна регламентація вимоги щодо вказування в неї відомостей про лікування та/або навчання осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх близьких осіб має бути узгоджена з законодавчими гарантіями лікарської таємниці.

Зокрема, у законопроекті доцільно викласти обов’язок суб’єкта декларування зазначати у декларації відомості лише про державу, в якій він сам та/або його близькі особи навчалися чи лікувалися, і про вартість наданих послуг із лікування та/або навчання. Питання про з’ясування усіх інших даних, про які йдеться у пропонованому пункті 13 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», може бути поставлене лише у межах кримінального провадження за статтями 366-1 «Декларування недостовірної інформації», 368-2 «Незаконне збагачення» (чи іншими статтями КК України), якщо це питання матиме значення для вирішення провадження (вих. лист від 30.05.2017 р. № 281-06-52) (виконавці – Л. М. Лобойко, Н. В. Глинська,

Т. Є. Дунаева);

– Науково-правовий висновок щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права (пункт 2 частини 1 статті 445 КПК), підготовлений на виконання ухвали судді Верховного Суду України М. Є. Короткевича  від 2 лютого 2017 р. Доручення полягало у підготовці висновку «стосовно того, чи вправі апеляційний суд, погодившись із встановленими місцевим судом фактичними обставинами справи та не провівши судового слідства, дати іншу юридичну кваліфікацію діям засудженого, а також чи становитимуть такі дії апеляційного суду переоцінку доказів у справі з огляду на положення ст. ст. 23, 94, 95 КПК».

Докази не можна ототожнювати з обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. На підставі результатів оцінки одних і тих же доказів (їхньої сукупності) щодо однієї і тієї ж події може бути зроблений висновок про наявність тих чи інших її обставин або, взагалі, про відсутність події. Отже, якщо суд апеляційної інстанції, не ставлячи під сумнів результати оцінки доказів у суді першої інстанції, робить висновок про наявність інших обставин, ніж ті, що встановлені останнім, мова йде не про переоцінку доказів, а про переоцінку (іншу інтерпретацію, в тому числі й правову) обставин події.

Якщо висновки суду апеляційної інстанції, що є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосуються сутнісних ознак доказів – достовірності, належності, допустимості, достатності (остання – щодо сукупності), і саме це тягне за собою перекваліфікацію дій особи на іншу статтю (частину статті) КК (незалежно від того чи погіршується чи покращується становище особи), то тоді суд апеляційної інстанції зобов’язаний дослідити докази з дотриманням вимог статті 23 КПК «Безпосередність дослідження показань, речей і документів». Зміна вироку апеляційним судом не породжує для цього суду обов’язку досліджувати усю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції (вих. лист від 27.02.2017 р. № 137-05-35) (виконавець –Л. М. Лобойко).

– Науково-правовий висновок щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права (пункт 2 частини 1 статті 445 КПК), підготовлений на виконання запиту судді Верховного Суду України С. М. Вус від 10 березня 2017 р. До Верховного Суду України звернувся прокурор, на думку якого, К. у зв’язку з перебуванням на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «синдром залежності від опіатів, ремісія з 2001 року, синдром залежності від психостимуляторів» є особою, яка не може повною мірою реалізувати своє право на захист, а тому потребує обов’язкової участі захисника. Однак, попри те, що суди першої інстанції та другої інстанції розглянули кримінальну справу щодо Кулика без участі захисника, суд касаційної інстанції не визнав доводи прокурора і констатував відсутність порушення права на захист. З огляду на це, зазначимо наступне : по-перше, діагнози у трьох осіб, які мали статус підозрюваного і обвинуваченого, у трьох різних провадженнях, є різними.

По-друге, психічні розлади (порушення) можуть мати місце не лише внаслідок вживання наркотиків, алкоголю чи психотропних речовин, а й в результаті інших захворювань, як то: цукровий діабет, хірургічні патології, ендокринні патології, а також у хворих із пухлинами нервової системи тощо. Однак, навряд чи можна вести мову про те, що такі розлади знижують здатність особи реалізовувати свої права або що вони є підставою для призначення психіатричної (психолого-психіатричної) експертизи. Відтак, психічні розлади є «характерними» не лише для осіб, які зловживають алкоголем (як вважає прокурор), а й для осіб, у яких є фізичні вади.

По-третє. Різні психічні вади (розлади) тягнуть за собою різні правові (матеріально-правові і процесуальні) наслідки. Так, наприклад, наявність у особи однієї психічної хвороби (один з різновидів психічних вад), яка свідчить про наявність стану неосудності, тягне застосування до неї примусових заходів медичного характеру, а наявність інших хвороб – ні. До речі, стан неосудності також не завжди є підставою для застосування примусових заходів виховного характеру. Такі заходи застосовують лише тоді, коли неосудна особа є суспільно небезпечною (частина 4 статті 503 КПК). Так само й щодо інших психічних вад. Наявність їх сама по собі не я підставою для обов’язкового залучення захисника. Для залучення останнього має бути встановлено, що певна психічна вада, наявна у конкретного підозрюваного, перешкоджає йому реалізовувати свої права.

К., попри перебування на обліку у лікаря-нарколога, повністю усвідомлював те, що відбувається з ним під час кримінального провадження, і сам усвідомлено вирішував чи потрібна йому правова допомога.

Довідка про перебування Кулика О. О. на обліку у лікаря-нарколога отримана безпосередньо під час кримінального провадження ще на стадії досудового розслідування. Відомості про діагноз Кулика, що містилися у довідці, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, не розцінили як такі, що можуть бути підставою для виконання обов’язку про призначення захисника.  Зрозуміло, що психічний стан особи міг змінитися під час провадження, але закон не зобов’язує зазначених суб’єктів після отримання офіційного документа з лікарської установи з діагнозом автоматично (через певні проміжки часу) чи на вимогу учасників провадження перевіряти чи не змінився психічний стан підозрюваного (обвинуваченого).

Отже, різні діагнози засуджених могли бути підставою для постановлення різних за змістом рішень, але з правильним застосуванням у кожному випадку пункту 3 частини 2 статті 52 КПК. Застосування судом касаційної інстанції пункту 3 частини 2 статті 52 КПК у кримінальному провадженні щодо К. було правильним (вих. лист від 22.03.2017 р. № 181-06-35) (виконавець – Л. М. Лобойко).

За власною ініціативою були внесені суттєві зміни та доповнення до Проекту Закону № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», поданого Президентом України Порошенком Петром Олексійовичем.

 

СПІВПРАЦЯ З ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ ТА ВИЩИМИ СУДАМИ УКРАЇНИ
Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності
імені академіка В.В. Сташиса НАПрН України

2018 р.:

– Науковий висновок до тлумачення частини 5 статті 72 КК України  (вих. №3/0/26-18 від 18.04.2018) (вих. №233-01-35 від 24.04.2018). – В. І. Борисов, Ю. А. Пономаренко, К. А. Новікова.

– Науковий висновок  щодо окремих питань застосування ч. 2  ст. 240 КК України  (вих. вх. № 64-01-35 від 11 травня 2018 р.) (вих. №233-01-35 від 24.04.2018). – В. І. Борисов, Л. М. Демидова, О. О. Пащенко.

– Науковий висновок  щодо окремих питань застосування ч. 4  ст. 70 КК України  (вих. вх. № 13/0/27-18 від 17 травня 2018 р.) (вих. №274-01-23 від 05.06.2018). – В. І. Борисов, О. О. Пащенко.

– Науковий висновок щодо окремих питань застосування ч. 5 ст. 52, ст. ст. 389, 390 КК  (вих. вх. № 18/0/27-18 від 28 травня 2018 р.) (вих. №271-01-23 від 30.05.2018). – В І. Борисов, Н. В. Глинська, О. О. Пащенко

– Науково-правовий висновок щодо тлумачення змін, внесених до ст. 176 КК України Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23.03.2017 р. № 1977-VIII (вих № 48/0/27–18 від 27.08.2018 р.). – В. І. Борисов, Д. П. Євтєєва.
– Науковий висновок щодо тлумачення ч. 2 ст. 365 КК (вих № 606-02-35 від 21.11.2018 р.). – В. І. Борисов, О. О. Пащенко, Д. П. Євтєєва.
– Науково-правовий висновок щодо тлумачення ч. 3 ст. 185 КК у частині терміна «сховище» (вих. № 603-02-55 від 20.11.2018 р.). – В. І. Борисов, Л.М. Демидова.