Будинок, в якому живе Інститут… – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Будинок, в якому живе Інститут…

«Кожному дому потрібна своя сімя»

(із муралу Гамлета Зіньківського)

 

Прийдешній 2020-й рік є ювілейним в історії Інституту – нам виповнюється 25 років і ми уже запланували урочисті події з цього приводу.

Водночас кругла дата – 85 років – виповнюється й будівлі, в якій проходять наші наукові будні й свята.

Збудований у 1935 році дім № 49, що на перехресті Пушкінської й Гіршмана, отримав назву «Ноїв ковчег» на честь архітектора Ноя Подгорного. Він складається з 5-поверхової (як нині кажуть «офісної») та 6-поверхової (житлової) частин.

 

У житловій частині свого часу мешкали видатні постаті – народний артист СРСР, актор та режисер Іван Мар’яненко, а також акторка Валентина Чистякова – дружина засновника театру «Березіль» Леся Курбаса. 5-поверхівка ж, де тепер розташована наша установа, завжди привертала до себе інтелігенцію. Тут у різні часи були клуб колишніх політв’язнів, музей, а також кілька навчальних закладів.

Наш колектив уже й не мислиться без цієї будівлі. Ми пізнавали її поступово, періодично відкриваючи нові цікаві факти. Приємно, що будинок не оминув увагою і відомий харківський художник Гамлет Зіньківський, який на стіні внутрішнього дворику залишив свої мурали.

Дослідник не може творити без натхнення. Помічання прекрасних, незвичних, дивовижних речей навколо нас і приносить нам ті електричні іскри, що сприяють появі та втіленню наукових ідей.

Понад 20 років ми створюємо в «ковчезі» нові проекти, організовуємо заходи, пишемо наукові роботи, обговорюємо ідеї й палко дискутуємо, ставимо цілі, реалізуємо амбіції, проводимо вечори й вихідні у творчому потязі, плекаємо нові покоління науковців, яких налічується понад півсотні. На підтримку творчого духу нещодавно в Інституті відкрилася постійна експозиція художника фундаменталіста Іллі Панька.

Впевнені, що дім приховує безліч таємниць. Сподіваємося, вони й надалі відкриватимуться нам, збурюючи нашу наснагу на подальші наукові розвідки.

 

Дарина Євтєєва